Історія справи

Постанова ВАСУ від 12.02.2026 року у справі №160/15129/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 160/15129/24

адміністративне провадження № К/990/149/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Ханової Р.Ф., Васильєвої І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька Теплоцентраль» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 року у справі № 160/15129/24 за адміністративним позовом Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 20.05.2024 №0278690412, яким нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 3576098,82 грн. у зв`язку з порушенням термінів сплати узгоджених грошових зобов`язань з податку на прибуток.

Підставою для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення позивачем зазначено: в акті камеральної перевірки від 19.04.2024 року, який надійшов на адресу позивача 01.05.2024 відсутній особистий підпис особи, яка проводила перевірку, що є порушенням вимог приписів п.п.86.2 ст. 86 ПК України; перевищення строку проведення камеральної перевірки, яка може бути проведена протягом 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2024, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання АТ «Криворізька теплоцентраль» з податку на прибуток, за результатами якої складено акт №25039/04-36-012-00130850 від 19.04.2024 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2024 №0278690412. Наявність боргу та факт несвоєчасної сплати позивачем самостійно задекларованих та узгоджених сум податкового зобов`язання підтверджується даними інтегрованої картки платника податку за 2021 рік, згідно якої станом на 01.01.2021 рахувався борг у сумі 52499490,00 грн.

Суди попередніх інстанцій, керуючись приписами п.п.113.1 ст.113, п.п.102.1 ст. 102, п.п.133.4 ст. 133, пунктами 52.2, 69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, дійшли висновку про проведення перевірки в межах законодавчо встановленого строку, зазначивши, що контролюючий орган має право провести таку камеральну перевірку протягом 1095 календарних днів з дня фактичної сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання (з дня вчинення правопорушення) та після закінчення строку давності (1095 днів), який припадав на період дії карантину та/або воєнного стану (до 01.08.2023), враховуючи період зупинення такого строку давності з 18 березня 2020 року до 31 липня 2023 року (включно). З врахуванням приписів пункту 102.9 ст.102 ПК України, суди висновували, що термін перевірки станом на дату складання акту перевірки (19.04.2024) розпочинається з 14.11.2019. Також, суди зазначили, що відсутність в акті перевірки підпису особи, яка проводила перевірку не дає підстав автоматично визнавати такий акт недійсним та скасовувати рішення суб`єкта владних повноважень, який прийнято на підставі такого акту.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано касаційну скаргу, в якій просить суд їх скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, невідповідності висновків судів обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування касаційної скарги позивачем зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо застосування положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, абз.3 ч.3 ст. 19 та п.4-3 ч.1 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-ХП, у поєднані з положенням пункту 124.1 статті 124 ПК України. Позивач доводить, що це має важливе значення, оскільки щодо наявного боргу, то судовими рішеннями у період з 2011-2013 р.р. надавалась відстрочка сплати податкового боргу (до 01.01.2015) і розстрочка сплати на 60 місяців (до 2017-2018 р.р.). Крім того, паралельно діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв`язку з процедурою банкрутства (2017-2018 р.р.), та в Україні був запроваджений карантин з 01.03.2020 по 26.08.2021. Позивач доводить суду, що не могли нараховуватись штрафні санкції за період відстрочки, розстрочки, а також дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та в період карантину, що фактично призвело до збільшення днів прострочення, та відповідно вплинуло на розмір штрафних санкцій. Щодо не підписання акту перевірки, особою, яка проводила перевірку, то з урахуванням висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 19.06.2020 у справі № 140/388/19, це є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення у сукупності з іншими обставинами, які помилково зазначені в такому акті.

Також скаржник зазначає, про допущення істотного порушення норм процесуального права у зв`язку з відсутністю належного мотивування судового рішення, а також, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, які викладено у постановах від 06.04.2018 (справа №925/1874/13, від 23.10.2019 у справі № 2340/4157/18 щодо заборони нарахування неустойки (штрафу, пені) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів; не враховано висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22.10.2025 у справі № 160/4379/20 щодо відсутності підтвердженого статусу податкового органу як конкурсного кредитора у справі про банкрутство та підтвердженого розміру грошових вимог до АТ «КТЦ».

Підставою для оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції скаржниками зазначено пункти 1, 3, 4 ч.4 ст. 328 КАС України.

Суду надійшов відзив податкового органу на касаційну скаргу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також з урахуванням меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).

За правилами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується, зокрема, і фінансова відповідальність. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (стаття 111 ПК України).

Пунктом 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Спірним податковим повідомленням-рішенням податковим органом застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 10 відсотків на суму 3576098,82 грн. за затримку на 1002, 1004,1026 …4663 календарних днів сплати суми податкового боргу в розмірі 35760986.87 грн., який виник в 2011,2012, 2013, 2014 роках. Фактична дата сплати суми податку відбулась в липні, серпні 2021 року, а також частково в березні, квітні, травні 2021 року, камеральна перевірка проведена 19.04.2024 року.

Відтак, колегія суддів зазначає, що незалежно від того, чи враховувались у кількість днів прострочення періоди: з 2011-2013 р.р., коли надавалась відстрочка сплати податкового боргу (до 01.01.2015); розстрочка сплати на 60 місяців (до 2017-2018 р.р.); дії мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв`язку з процедурою банкрутства (2017-2018 р.р.); запровадження карантину з 01.03.2020 по 26.08.2021, платник податку навіть без цих періодів фактично сплатив податковий борг з затримкою більше ніж 30 календарних днів, що відповідно до приписів п.п.124.1 ст. 124 ПК України є підставою для нарахування штрафу у розмірі 10 відсотків від суми боргу.

Більш того, колегія суддів акцентує увагу, що судові рішення про розстрочення чи відстрочення строку сплати грошових зобов`язань не звільняють платника податків від обов`язку їх сплати, а лише дають можливість з урахуванням фінансових проблем, перенести строки їх сплати. При цьому, платник податків не звільняється від відповідальності у вигляду нарахування штрафних санкцій за порушення законодавчо встановлених строків їх сплати, а період, на який відстрочено чи розстрочено сплату податку не виключається з загального підрахунку днів прострочення.

З таких підстав, колегія суддів констатує про відсутність підстав для формування висновку щодо питання застосування положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, абз.3 ч.3 ст. 19 та п.4-3 ч.1 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-ХП, оскільки періоди розстрочення, відстрочення, дії мораторію чи інших заборон взагалі не впливають на застосування приписів пункту 124.1 статті 124 ПК України у цих правовідносинах.

Щодо питання застосування строку давності, встановленого статтею 102 ПК України.

Згідно зі статтею 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов`язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.

Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (стаття 114 ПК України).

Відповідно до п.п.102.1 ст. 102 цього Кодексу, - контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (…), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 392, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Тобто, підпунктом 102.1 ст. 102, визначено застосування строку давності 1095 днів, і зазначено, що цей строк застосовується податковим органом у випадку проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Суд зауважує, що у даному спорі податковим органом не проводилась перевірка подачі декларації і правильність задекларованих показників, а відтак, граничний строк подання податкової декларації не має жодного значення у цьому спорі. Натомість застосуванню підлягає лише строк давності 1095 днів, на який є покликання у приписах п. п. 76.3 ст. 76, 113, 114, 115 ПК України.

Відповідно до приписів пункту 76.3 статті 76 ПК, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Тобто, законодавцем розмежовуються випадки проведення камеральної перевірки податкової декларації (30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання) та інші випадки, до яких можна віднести проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, яка проводиться з урахуванням строку давності, визначеного статей 102 цього кодексу, тобто не пізніше закінчення 1095 дня (з дня сплати).

Датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, як в частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання, - є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

В постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі N 821/850/18 з подібними правовідносинами сформовано такий висновок: датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як в частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов`язання, є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Отже, за обставинами даної справи, проведення камеральної перевірки 19.04.2024 щодо факту сплати платником податків суми боргу в липні, серпні 2021 року здійснено в межах 1095-деного строку з дня такої сплати.

Щодо факту сплати суми боргу 15.04.2021, 02.04.2021, 31.03.2021, який за доводами позивача виходить за межі 1095-деного строку проведення камеральної перевірки і прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, то суди попередніх інстанцій правильно застосували приписи пункту 52.2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, відповідно до яких, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України па всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОУШ-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України.

При цьому дію пункту 52.2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ). Законом №2120-ІХ статтю 102 ПК України було доповнено пунктом 102.9.

Пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено па контролюючі органи, крім випадків, передбачених підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який набрав чинності з 01.08.2023, пункт 102.9 статті 102 виключено.

Суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку, що контролюючий орган має право провести камеральну перевірку протягом 1095 календарних днів з дня фактичної сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання (з дня вчинення правопорушення) та після закінчення строку давності (1095 днів), який припадав на період дії карантину та/або воєнного стану (до 01.08.2023), враховуючи період зупинення такого строку давності з 18 березня 2020 року до 31 липня 2023 року (включно).

Щодо належного оформлення акту перевірку у зв`язку з відсутністю підпису особи, яка здійснювала перевірку, то суди попередніх інстанцій правильно врахували правові висновки судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловлені у постанові від 19.06.2020 у справі № 140/388/19 такого змісту: відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки.

У зазначеній постанові зауважено, що доводи, судження, інформація акта перевірки, складеного особами, що її проводили, вивчається та оцінюється, зокрема начальником або заступником начальника контролюючого органу, і в разі наявності податкових порушень саме вони приймають податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов`язання платникові податків.

Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.

Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Не підписання акта перевірки не можна ототожнювати, зокрема з не підписанням судового рішення, наслідки чого прямо встановлені в законі, чи не підписанням окремих рішень суб`єктом владних повноважень, коли негативні наслідки такого дефекту також можуть бути встановлені законом.

Обов`язкові рішення суб`єкта владних повноважень мають відповідати вимогам частини другої статті 2 КАС України, які не можуть поширюватися на акт перевірки.

Чинне законодавство не встановлює такий наслідок відсутності в акті перевірки підпису одного з перевіряючих контролюючого органу, як його нечинність, недійсність. Зазначена вада акта не робить автоматично протиправними рішення контролюючого органу, що прийняті на підставі такого акта.

Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Важливо звернути увагу, що в судових рішеннях судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, які зазначено вище та враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору, чітко зазначено про відступ від правових висновків, які сформульовані раніше Верховним Судом, на які посилається позивач, зазначаючи про їх не врахування. Така позиція позивача не може визнаватись як належне обґрунтування доводів касаційної скарги.

Щодо інших доводів касаційної скарги, а саме: щодо заборони нарахування неустойки (штрафу, пені) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів; не врахування висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 22.10.2025 у справі № 160/4379/20 щодо відсутності підтвердженого статусу податкового органу як конкурсного кредитора у справі про банкрутство та підтвердженого розміру грошових вимог до АТ «КТЦ», то, по-перше, вказані доводи не були підставою адміністративного позову, по-друге, позивач у касаційній скарзі не обґрунтовує взагалі яке значенні мають ці факти у вирішенні даного спору, з урахуванням того, що, як вбачається з ЄДРСР, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018 р. закрито провадження у справі № 904/128/18 про банкрутство Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1; код ЄДРПОУ 00130850), та скасовано мораторій введений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.17 р., а спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування суми штрафу прийнято значно пізніше.

Відповідно до приписів ст. 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дотримались норм процесуального права з метою з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, застосувавши відповідні норми матеріального права та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись приписами ст.ст. 2 5-15 44 47 77 343 350 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька Теплоцентраль» залишити без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 року у справі № 160/15129/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Р.Ф. Ханова І.А. Васильєва